Як кожна жінка вмію робити багато справ, але душа відпочиває, коли вишиваю,
в’яжу, читаю. У вільний час люблю розгадувати кросворди, іноді в душі
народжуються поетичні рядки. Справжню насолоду отримую від дозвілля,
проведеного разом з моїми чоловіками (чоловіком та дітьми) на риболовлі та в
лісі.
Мої проби пера
Яка красива Сміла восени,
Коли на землю пада жовте листя,
Коли маленькі доньки і сини
Дарують мамам горобинове намисто.
Яка красива Сміла восени,
Коли у кожному дворі буяють квіти,
Схиляють голови каштани і клени,
Коли до школи поспішають діти.
І я щаслива, що у місті цім живу,
Що народилась тут і в школі тут навчалась,
Що тут плекала свою мрію голубу
І, як годиться, тут уперше закохалась.
У школі взяв початок мій життєвий шлях.
Своє життя я пов’язала з
дітьми.
Вони ростуть у мене на очах,
Я їх навчаю, як на світі жити.
Працюю вчителем багато літ.
Малих дівчаток праці я навчаю.
Готую з ними, шию і в'яжу,
Скатерки
і серветки вишиваю
Мандруємо ми з ними в давнину,
Вивчаємо традиції, прикмети,
Мрійливо поглядаєм в далину,
Плануючи свого життя сюжети.
Моїй мамі
Якби
в мене раптом з’явилися крила,
Я б
високо-високо в небо злетіла,
Я б
крикнула з неба слова каяття:
- О, люди, цінуйте
вам дане життя.
Милуйтеся
сонцем, у мирі живіть,
Бо
вік, нам відведений, швидко збіжить.
Якби
в мене раптом з’явилися крила,
Я б
з висі всім людям кохати веліла
Всім
серцем, душею всією своєю.
Зустріти
кохану людину і з нею
Пліч-о-пліч
іти по життєвій стежині.
Кохайте
в майбутньому, завтра і нині!
Якби
в мене раптом з’явилися крила,
Я б
всіх матерів молодими зробила,
Розправила
б зморшки, зтемнила волосся,
Зробила
б, щоб краще їм в світі жилося.
Я б
з висі всім людям різних країв
Веліла
цінити власних батьків
І
поки не пізно, сказати тихенько,
Як
дуже ми любимо тата і неньку.
